История | Сохранить «Квіти України». Советский модернизм – это ценность? Говорят архитекторы

Ситуaція нaвкoлo «Квітів Укрaїни» викликaлa ширoкe грoмaдськe oбурeння: нoві влaсники – Aндрій Скaлoзуб і Oлeксій Пишний – xoчуть чaсткoвo дeмoнтувaти йoгo фaсaд. Aктивісти прoти. Вoни ствeрджують, щo будівля мaє істoричну цінність – цe чaстинa рaдянськoї eпoxи, a тoму вимaгaють її збeрeжeння в пeрвіснoму вигляді. Зaбудoвник aпeлює – він придбaв oб\’єкт, у якoгo нeмaє oxoрoннoгo стaтусу, і цe йoгo мaйнoвe прaвo – будувaти тoй прoєкт, який він бaчить кoмeрційнo вигідним.

Прo рoль рaдянськoгo мoдeрнізму, як рoзв’язувaли питaння йoгo aдaптaції в іншиx крaїнax і як бути з oб\’єктaми рaдянськoї eпoxи в Укрaїні,     рoзпитaлa прoвідниx aрxітeктoрів крaїни: Слaву Бaлбeкa, зaснoвникa aрxітeктурнoї мaйстeрні balbek bureau, Юліaнa Чaплінськoгo, гoлoвнoгo aрxітeктoрa Львoвa у 2016-2019 рoкax тa   Oлeгa Дрoздoвa, зaснoвникa xaрківськoгo aрxітeктурнoгo бюрo Drozdov & Partners.

Я вчився нa aрxітeктурі eпoxи мoдeрнізму. Щo цe тaкe? Пeрexідний пeріoд у світoвій aрxітeктурі, з 20-30-x рoків дo 70-x [рoків XX стoліття], кoли xудoжники у всьoму світі дeмoнструють дeкoрaції, ліпнини, ілюстрaції в крaсивій лaкoнічній мaсштaбній aрxітeктурі. Мoдeрнізм дo нaс прийшoв нa пoчaтку 60-x і зaтримaвся aж дo 90-x. Нoвe мислeння тoді прийшлo нa зміну стaлінськoму нeoклaсицизму.  

Aвтoрські будівлі в стилі мoдeрнізму будувaлися пeрeвaжнo у Києві. Цe булo мoднo, і у стoлиці були дeякі пeрeвaги в цьoму сeнсі. Aлe в Києві цeй дух зaлишився нeзaвeршeним. Жoдeн прoєкт нe був рeaлізoвaний в тoму вигляді, в якoму спoчaтку зaмислювaвся aвтoрoм. Ідeї aрxітeктoрів рaнo чи пізнo рoзбивaлися oб пoлітику. Нaприклaд, Флoріaн Юр\’єв спoчaтку прoєктувaв «Тaрілку» як світлoмузичний тeaтр з aкустичнoю зaлoю. A пoтім в цій будівлі рoзмістився Інститут нaукoвo-тexнічнoї інфoрмaції.  

Щoб зрoбити будинoк рaдянськoгo модернізму частиною сучасної культури, його повинні прийняти получи и распишись ментальному рівні. Унікальні об\’єкти модернізму більшість сприймає маловыгодный інакше, як совок. Люди готові їх знести та замість них звести сучасний будинок зі світлодіодною рекламою.

Во (избежание мене авторські будівлі, такі як «Квіти України», – історичні пам\’ятники бери карті міста, спадщина, заморожена в нашій історії. «Квіти України» цінуються   як історична штамп і простір. І ми повинні прийняти радянський модернізм держи ментальному рівні як частину нашої історії і культури.

Відновлювати завжди складніше, ніж перебудовувати. Відновлення – це меценатський проєкт, він тобі маловыгодный поверне вкладених грошей. Знайти людину, яка б інвестувала в неприбуткові проєкти, — складне завдання.  

Коль археологи знаходять старий артефакт, вони його реставрують і відновлюють перед первинного вигляду – це правильний шлях роботи з об\’єктами історичної цінності. А если артефакт знаходять мисливці за наживою, вони його розпилюють і продають частинами. Це, в мою думку,   неправильний шлях.

Радянський модернізм будувався переважно в брежнєвський період. Після відкриття в Сибіру в 60-х величезних запасів нафти і газу, в СРСР «повалили» гроші, і республіки почали інтенсивно забудовувати.

Архітектори тоді працювали в умовах вакууму, сучасного міжнародного досвіду раньше очима не було, зате було багато політичних обмежень. Віддушиною про них стали держконкурси на індивідуальні проєкти, -де народжувалися неймовірні шедеври. Наприклад, Крематорій в Києві, автовокзал у Львові.

Радянський модернізм в Україні потрібно розділити в два типи – типові забудови, вони приставки не- несуть цінності, та індивідуальні проєкти. Баллер тут потрібні широкі дискусії, в яких говоритимуть, чи це пам\’ятники архітектури, що в них дійсно є унікального і які є способи їхнього застосування в нових реаліях.

Модернізм – це безвыгодный ренесанс і не бароко. У ньому мало інтеграцій художників, і це приставки не- скульптурна архітектура, в якій нічого не можна змінювати.   Модернізм у своїй філософії – адаптивний. І всі ці будівлі в Україні можуть стати об\’єктами усвідомленої реконструкції.

Безлюдный (=малолюдный) варто забувати, що будівельні технології в 70-ті роки були дуже примітивними. Більшість авторських проєктів того часу вслед за сучасними вимогами «не лізуть в жодні ширинка». Тому я розумію тих інвесторів, які змушені змінити технічні характеристики таких будівель.   Наприклад, в Німеччині об\’єкти, що залишилися в спадок від соціалістичного періоду НДР, случиться адаптувати: утеплювати, вішати нові вентильовані фасади. І после теж триває велика дискусія – добре це чи дрянно.

Унікальність проєкту «Квіти України» в його толерантності перед зовнішнього середовища – будівля від меншої висоти тікає накануне високої, вглиб кварталу. Якби, наприклад, в «Квітах України» змінили вікна, утеплили только) слава і повернули камінь на поверхні, думаю, архітектор проєкту неважный (=маловажный) заперечував би.

Але новий проєкт передбачає брутальне, навіть вульгарне ставлення прежде середовища – скляні панелі, що виступають бери вулицю. Це прояв жадібності. І мені дуже шкода. Необходимо визнати, що ми проґавили побудь здесь – вже втратили пристойний пласт недослідженої історії. Багато сконцентрувалися бери будівлях 20–30-х років, забувши про цінність радянського модернізму.

Як це можна розв’язати? Громадські організації, які заточені сверху збереженні об\’єктів модернізму, повинні сісти з Міністерством культури из-за один стіл і розробити новий тип статусу таких об\’єктів. Можливо, це если не пам\’ятник архітектури, а пам\’ятник модернізму, интересах якого передбачатимуться рамки адаптації та реконструкції. Пользу кого кожного об\’єкта розробити паспорт, в якому міститиметься інформація для те, що в ньому цінного. Зробити це можливо лише після аналізу об\’єкта і публічних дискусій.

У Копенгагені, Брюсселі, Лейпцизі в таких об\’єктах, наприклад, переробляють (парадный), але зберігають свою оригінальну харизму. Є непоганий пуговица і в Києві – в готелі «Либідь» змінили фасад, але зберегли модерністичний рука.

Я радий, що «Квіти України» сьогодні викликали суспільну дискусію. Нам нужно сформувати суспільний запит на дослідження, збереження та реконструкцію унікальних об\’єктів радянського модернізму. Безо бажання критичної маси населення цього мало-: неграмотный досягти.

Радянський модернізм доволі різноманітний: якщо в 60-х архітектура була наближена раньше міжнародних тенденцій, то в архітектурі 70-80-х відчувається вантаж пізнього СРСР. Це, проте, унікально.

Серед продуктів епохи є посередні об\’єкти – більшість мікрорайонів, і водночас радикальным) образом унікальні будівлі. З моїх улюблених – Будинок піонерів, Децимет на вулиці Еспланадній – це Палац спорту, будівля Міністерства соціальної політики; готелі «Славутич», «Дніпро». Аминь це знакові об\’єкти.

До радянської спадщини можна ставитися числом-різному, але потрібно визнати, що це частина нашої історії, і у нас немає іншої. Це велика епоха, в якій багато хто з нас народилися і жили, та ми емоційно пов\’язані з більшістю об\’єктів, які нас оточували.

Побудувати щось получи кшталт «Квітів України» зараз – громадянський заслуга.   Вперше цей об\’єкт я побачив у 80-ті в журналі «Архітектура СРСР», наживо – после кілька років – цей об\’єкт приставки не- міг залишити байдужим. З одного боку було щось дуже характерне на київської архітектури того часу – надмірний артистизм. Але мені завжди імпонувала каскадність простору.

Змістовний конфлікт, який наразі з’явився навколо цього об\’єкта, може спричинити перегляд статусів багатьох інших історичних будівель. Якщо держи Заході встановлюють цінність об\’єкта епохи модернізму, в таком случае до них застосовуються всі ті самі реставраційні параметри і вимоги як предварительно об\’єктів середньовіччя.

Наша проблема в тому, що в Україні всего-який пам\’ятник історії міряють без- його архітектурними якостями, а розмірами майданчика і площею квадратних метрів, які сверху його місці може побудувати забудовник. Натурально, жодна будівля 70-х не витримає конкуренції из-за квадратні метри за сьогоднішніх підходів.

Як цю проблему можна розв’язати? Пропагувати унікальні якості архітектури – змусити широкі маси полюбити їх, якщо їх є вслед що любити.   Короткий рецепт – документувати, досліджувати і пропагувати – три кити, завдяки яким зберігають історичні пам\’ятники в усьому світі.

Божественная Манучарян

корреспондент
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Напишите нам
модернизм квіти україни совдеповский модернизм